<< Главная страница

БАЛАДА ПРО ПОБРАТИМА



Категории Леонiд Мосендз ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Разом зi мною вирiс вiн, друг щирий, бiльш нiж брат, син чорнобровий злотних пiль, стрункий син бiлих хат... Носив багато вiн iмен: Петро, Данило, Гнат... Замерзле плесо, житнiй лан, таємно-темний бiр,— усюди були з другом ми!.. Дитячий бачив зiр, як жаром папороть цвiте i де блука опир... На шкiльнiй лавi плiч-о-плiч сидiли ми роки i разом мрiяли в садку над закрутом рiки, нас той сам дотик хвилював дiвочоï руки. А потiм розлучились ми на кiлька довгих лiт, та знали все, куди життя скеровує наш хiд, не загубились у юрбi, не стратили свiй слiд. А пригадаю, як i де зустрiлися ми знов. Над нами маяла тодi по-перше коругов та, на якiй стоïть девiз: завзяття i любов! Пiд нею з другом ми пройшли увесь той довгий шлях... через Гетьманщини пiски, по Таврiï ланах, пiд тьмяним вiтром степовим по балках i ярах... Вiн завжди був, той щирий друг! Був друг! Це бiльш нiж брат! Внук побратимiв сiчових, син украïнських хат... Iмен багато вiн носив: Петро, Данило, Гнат... II Де Збруч гадюкою крутнув i звив срiблястий хiд, де здаля дзеркало Днiстра сталевий шле привiт — там Медобори ми в iмлi прощали напослiд... Ще раз, ще раз. Пiддать набiй! Хай це останнiй стрiл... Та кинуть зброю ворогам нiхто не має сил. I ще набiй, i знов шрапнель, i знов луна до сiл, до лук, до гаю, до рiллi грiмке: Не забувай! До тебе, рiдний краю наш, ми вернемо! Чекай! А ти оцi останнi днi, Вкраïно, пам'ятай! Кiнець... Замок з гармати геть... Чекає чужина... Та побратима мойого не вгледiла вона. Вiн випив келих завзяття вiд вiнця аж до дна. Ще здаля бачили його, за ним замкнувся бiр, i ще востаннє зброï блиск побачив дружнiй зiр... I поглинула чужина нас у шумливий вир...
БАЛАДА ПРО ПОБРАТИМА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация